Наші поети

 

Вірші учня 4 класу Засухи Івана

***
Сонце вже встає, світає –
Це воно так грає.
Життєрадісне, веселе
Покриває світлом села.
Діти граються під ним:
«Світло — каже – буде всім».

Гай
Небо чисте,
Гай пустий.
Вітер дує –
Гай сумний.
Дощ іде –
Гай цвіте.
Сонце світить.
Тепло гаю,
А зимою замерзає.

Любов
Якщо жити без кохання в самоті –
Це не життя, а повне горе.
Любов – це восьме чудо світу,
Любов – це краще чудо Бога.
Любов – це пристрасті, кохання,
Це зорі і земля разом.
Дивишся на зорі й бачиш,
Що найдорожче в світі – це любов!

Вірші учня Бурби Іллі

Дерево
Дерево я посадив
Виросло велике й пишне
Діти стали прибігати
Ягідки рвати і казати:
Ягідки смачні, солодкі
Гарні в пирозі й шарлотці.
________________________________________
Сонце і Місяць
Сонце і Місяць по небу гуляють
Рідко один одного вони зустрічають.
Сонечко вдень все кругом зігріває,
Місяць вночі всіх дітей колихає
Казки тихесенько він їм читає.
Ось і мені казку новеньку
Місяць на вухо шепоче тихенько.
________________________________________
Осінь
Вересень до нас прийшов
Добрий урожай приніс
В своїй корзині золотій
По городам покидав і сів сторожить

Вересня жовтень змінив
Дубам-козакам вбрання
Червоне подарував, а
Березі в коси золоті
Стрічки повплітав
Сів і милуватись став

Замість жовтня
Злий листопад прийшов,
З дерев всі листя позривав
і золоту траву повиривав

Вересень і жовтень
Розізлились і прогнали
Свого брата з України
________________________________________
Мама й Тато
Допоможуть тобі мама й тато, яку хочеш книжку прочитати
І малюнок намалювати, щоб лиш тобі щастя дарувати
Допоможуть пісню проспівати і віршик написати
Щоб лиш тобі щастя дарувати
Допоможуть числа пам’ятати, віднімати та додавати
Щоб тобі лиш щастя дарувати
________________________________________
Свічка
Свічка в темряві палає
І любов згорає,
Бо Джульєта жде і жде,
А Ромео не іде.
Так і день минає.
________________________________________
Скелет
Кістки ваші вас тримають,
Ноги , руки та хребет—
Називається скелет
________________________________________
Ранок
Тепле сонечко встає,
В школу всі рушають —
Це вже ранок настає,
Ми його вітаєм.
________________________________________
Підручник
В школу ми прийшли,
Підручник знайшли,
Ми ж його любили,
А вчора вранці загубили
________________________________________
Вечір
Вчора спати я лягав,
У вікно дивився,
Зірочку спостерігав,
Місяць – забарився.
________________________________________

Вірші учениці Шарапи Катерини

Весна

Весна, ах яка гарна в нас весна
Бурні води розливає в цей час Десна
Дивишся на Дніпро та радіють очі
Як гарно відбивається місячне сяйво серед ночі
Весна затягує мене у свої далекі мандри
І перед очима пропливають київські мансарди
По Києву цвітуть прекрасні каштани
Вони розірвуть будь-які кайдани
А як пахнуть прекрасні квіти?!
Ми божеволіємо від них, немов маленькі діти
Дорогу нам освітлює ясне сонечко,
В хаті у нас відкрито вже віконечко
Яка радість ходити по свіжій росі
У дівчат заплетені гарні квіти в косі
Посмішка на обличчі у кожного є
Жартувати з нас ніхто не перестає
Весна: вона пахне, цвіте та сіяє
Жоден поет її не цурає
Бо вона одна єдина на нашій Землі
Вона держить людей у своєму теплі
Ти прекрасна і найдобріша
На всій планеті ти найгарніша!

________________________________________

Козак
Поїхав козак на Січ, з ляхами воювати
Не для того, щоб про себе історію малювати
А щоб захистити українців та ближніх
І не сидіти у бойових рядах нижніх
Іти вперед і битися до останнього
Не падати духом до Сонця раннього
Там вже дізнаєшся «пан чи пропав»
Головне, щоб останній козак не впав
А тим часом мати буде біля вікна сидіти
А її кров буде у жилах аж кипіти
Буде тихо наспівувати пісню
Що не вистачатиме кисню
«Чок-чок-чок пташка співає
Ой-ой-ой серденько крає
Ай-ай-ай тебе тут немає!»
Наче до козака долинули ці слова
Але раптом полетіла отаманова голова
Все перевернулось перед очима козака
Наче висока і холодна хвиля поглинула моряка
Зібрав усі свої сили міцний козак
Бо звик показувати свою силу так
Вбив все ж таки козак ляхів воєводу
Повернув волю українському нашому народу
Повернувся козак додому, до матінкиі рідної
Завдяки самому собі, завдяки волі міцної